Комплексний звіт по розробці

Загальні тези

Запропонована концепція енергетичного паспорту може бути розгорнута в межах міста, ОТГ, селища або іншої адміністративної одиниці при умові наявності споживачів комунальних послуг (окремі домогосподарства, державні або місцеві установи комунальної власності, промислові підприємства тощо) та надавачів комунальних послуг (електрогенерація та електропостачання, теплова генерація та теплопостачання, водопостачання та водовідведення, видобуток газу та газопостачання та/або інші види послуг для населення).

В якості контролюючої сторони можуть виступати представники муніципалітетів, аудиторські установи та установи по здійсненню контролю за наданими послугами та моніторингу.

Муніципальний енергетичний паспорт може бути представлений та реалізований у вигляді інтерактивної, web-орієнтованої платформи, яка буде інструментом взаємодії, обміном інформацією про надані послуги, отримані послуги та джерелом для формування звітної документації для контролюючих органів. Буде передбачена можливість проведення симуляцій та моделювання сценаріїв за наперед відомими показниками об’ємів генерації та споживання енергії з ціллю залучення нових користувачів (в основному споживачів) до системи, шляхом представлення обрахунків можливої економії фінансових витрат. Також передбачається інтеграцію реальних даних у розроблені математичні моделі для проведення короткострокового (наприклад на опалювальний період) або довгострокового прогнозування витрат та оптимізацію за рахунок використання енергозберігаючих та енергоощадних засобів та технологій в один із ланцюгів енергетичного паспорту для конкретних споживачів та надавачів.

Користувачі системи та сценарії взаємодії

Основних об’єктів взаємодії можна розділити на 3 групи:

Надавачі послуг (енергії)

1.1. Теплова генерція та постачальники теплової енергії

1.2. Електрогенерація та постачальники електроенергії

1.3. Водопостачання та водовідведення

1.4. Видобуток газу та газопостачання

1.5. Зелена енергетика (сонячна енергія, вітрова генерація, тощо)

2. Отримувачі послуг

2.1. Окремі домогосподарства

2.2. ОСББ

2.3. Комунальні підприємства (КТП 1728, ШЕУ, Спецкомбінат, Міськсвітло, Трест зеленого господарства, тощо)

2.4. Муніципальні будівлі (заклади освіти, медичні установи, заклади культури, тощо).

2.5. Промислові підприємства (різна форма власності)

3. Контролююча сторона

3.1. Представники муніципалітетів (рівень селища, ОТГ, міста тощо )

3.2. Представники ОСББ (рівень багатоквартирних будинків, житлових комплексів, управляючих компаній тощо)

3.3. Представники підприємств (директори, відповідальні особи тощо)

Сценарій взаємодії можна представити покроково, починаючи з початкової ланки надавачів послуг.

Установа енергогенерації надає у інформаційну систему вичерпну інформацію про об’єм згенерованої та переданої до постачальника енергії, яка ґрунтується на показниках лічильних приладів, підкріплюється документацією про тип, якість та показники енергії (наприклад температура теплоносія на виході постачальника та вході споживача, склад газової суміші для обрахунку енергопоказників, наприклад калорійності тощо).

Представник постачальника, приймаючи енергоносій підтверджує або коригує інформації від установи генерації (ці різницеві дані можемо використати при моделюванні та симуляціях) через свою інфраструктуру постачання (трубопроводи, теплотраси, газопроводи, лінії електропередач) надає енергоносій кінцевому споживачу та вносить відповідні дані до інформаційної системи (дані грунтується на лічильних приладах та супровідній документації). На даному етапі можливим стає перший етап аналізу та визначення можливих втрат на кроці «генерація-постачання».

Отримувач послуг фіксує факт отримання енергії шляхом передачі безпосередніх показників лічильних приладів у інформаційну систему. В якості додаткових атрибутів споживачем можуть бути надані відгуки про якість наданих послуг енергопостачання, що буде враховане контролюючим органом. Дані, отримані на кроці «постачальник-споживач» є ключовими для проведення повного аналізу від етапу енергогенерації до етапу споживання. Із збільшенням накопичених даних, стає можливим проведення розрахунків для оптимізації енергопостачання та прогнозування на наступні періоди отримання послуг.

Контролююча сторона через інформаційну систему має зведені дані по показникам енергогенеруючих компаній, постачальників та споживачах. В системі передбачається можливість генерації звітної документації затвердженої форми, проведення моніторингу показників в режимі реального часу, відображення трендів та графіків зміну процесів для оперативного контролю та керування. Завдяки отриманим даним, контролююча сторона може визначити як природні фактори впливу на ефективність енергопостачання, так і виявити людській фактор впливу на якість енергопостачання.

Для кожного окремого типу користувача системи (енергокомпанія, споживач, контроль) передбачається власний тип візуалізації та оформлення інтерфейсів користувача, розмежування доступу до даних, які зберігаються у захищеній базі даних.